EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanish
ДивенСвіт

Митрополит Василь Семенюк

«Таємно родився Ти у вертепі,

але небо, Спасе, звістило Тебе всім появою зорі, немов устами.

І вірою мудреців Тобі привело, що кланяються Тобі,

тому з ними помилуй нас»

(Тропар вечірні Різдва Христового)

ВСЕСВІТЛІШІ ТА ВСЕЧЕСНІШІ ОТЦІ, ПРЕПОДОБНІ БРАТИ І СЕСТРИ У МОНАШЕСТВІ, УЛЮБЛЕНА В ГОСПОДІ СЕМІНАРІЙНА РОДИНО, ДОРОГІ У ХРИСТІ СПІЛЬНОТИ ВІРНИХ ТЕРНОПІЛЬСЬКО-ЗБОРІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ, КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ТА УСІЄЇ НАШОЇ МИТРОПОЛІЇ!

У цю Різдвяну ніч, в яку відбувається народження Божого Сина, незбагненне Таїнство Воплочення Бога у людському тілі, хочемо привітати усіх вас нашим традиційним радісним церковним привітом «Христос Рождається!» Цей привіт заохочує усіх нас довідатися про величне Таїнство, яке відбувається у вертепі неподалік міста Вифлеєму, де Діва, у своїй покорі незбагненній волі Всевишнього Бога, народжує свого Сина, який є надією усього світу. Щоби сповістити про Його прихід світові, Бог спочатку послуговується не людьми, а появою Вифлеємської зорі. Вона, вказуючи на Того, хто приходить у цей світ, одночасно вказує і на місце, звідки Він приходить – вказує на небо.

Цю зорю бачать пастушки, що пасуть свої отари на полях біля Вифлеєму та, поспішивши до місця, яке вона позначає, знаходять Боже Дитя у яслах. За цією зорею йдуть мудреці зі Сходу, що несуть Новонародженому свої дари. Мова цієї зорі є доступною навіть звірятам, що не розуміють людської мови — їх знаходимо поблизу убогих ясел маленького Ісуса. Усе створіння сповнюється неземною радістю, яку предвічний Бог приносить світові у цьому Таїнстві.

Дорогі у Христі! У світосяйну ніч спішімо і ми, ведені цією зорею, до Вифлеємського вертепу, щоби бути поруч з яслами Новонародженого Божого Сина та стати частиною цього незбагненного Таїнства. Той, хто народжується, приходить заради кожного з нас. Він є також нашою надією. Не вагаймося, а поспішаймо, дослухаючись до поради давньої колядки: «До Вифлеєму спішім всі нині, Бога вітаймо в бідній дитині».

Таїнством Народження свого Сина Милосердний Бог виявляє свою дбайливість про людину. Нехай Різдво Христове стане і для нас уроком небайдужості та співчуття один до одного. Синод єпископів нашої Церкви на 2017 рік обрав першочерговою тему соціального служіння. Досвідчивши милосердя, яке Бог чинить до людини, протягом минулого року, який був «Святим Роком Божого милосердя», ми повинні навчитися від Господа бути милосердними до співбратів. Сьогоднішній світ має особливу потребу у вияві милосердя та небайдужості до наших ближніх. Велика кількість збройних конфліктів по всьому світі, байдужість та нетерпимість чимраз віддаляють нас, людей, від Бога – на образ і подобу якого ми сотворені. Драматичні події на Близькому Сході, у Сирії — на землі, де народився наш Спаситель, незагоєні рани війни, що триває в Україні, волають до нас про потребу милосердя та співчуття, що проявляються у полегшенні болю тих, хто страждає.

«Християнське милосердя є виявом нашої любові до Бога, перетвореної у служіння іншим, а перш за все служіння потребуючим». (Венедикт ХVІ, Бог є любов). Пам’ятаймо слова святого апостола Павла, який запевняє, що милосердна «Любов ніколи не проминає» (2 Кор, 13,8), а, отже, кожен наш милосердний учинок буде Богом оцінений та винагороджений.

У 2017 році сповняється 150 років з часу урочистої коронації Зарваницької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. Далекого 29 червня 1867 року Святіший Отець Папа Пій ІХ у Римі освятив корони для ікони Зарваницької Богородиці. Разом з благословенням коронувати ікону Папа надав церкві у Зарваниці право відпусту на вічні часи. Ця урочиста коронація стала актом офіційного визнання нашої святині з боку всієї Католицької Церкви.

Наша митрополія та весь подільський край уже багато століть знаходяться під її особливим материнським заступництвом. Вона є заступницею та молільницею перед Престолом Всевишнього Бога за наші родини, дітей, за щасливу долю нашого краю та всього українського народу, що вже кілька років проходить час нелегких випробувань. Її чудотворному заступництву довіряю усі наші родини та кожного, хто сьогодні на чужині переживає вимушену розлуку з родиною. Особливо поручаю Її опіці наших воїнів, які з небезпекою втрати власного життя на східних рубежах боронять мир, спокій та майбутнє України.

Улюблені у Христі! Нехай новонароджений Спаситель, який приходить, аби знищити гріх та зло у світі, принесе мир кожній людині доброї волі. Нехай Він дарує довгоочікуваний мир нашій Україні, а Вифлеємська зоря, що звіщає світові Христа, осяє своїм радісним світлом сутінки нашого життя.

Христос рождається! Славімо Його!

† ВАСИЛІЙ (Семенюк),

архиєпископ і митрополит

Тернопільсько-Зборівський,

адміністратор Кам’янець-Подільської єпархії

Дано у Тернополі, при архикатедральному соборі

Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці,

15 грудня 2016 року Божого

Преосвященні владики, всесвітліші, всечесніші і преподобні отці, преподобні брати і сестри у чернецтві, дорогі брати-семінаристи, дорога спільното вірних нашої архиєпархії та митрополії

Христос Воскрес!

«Хрест перетерпівши, і смерть знищивши, і воскресши із мертвих, умиротвори наше життя, Господи, бо ти єдин всесильний».
Воскресна стихира, гл. 1.

Христове Воскресіння являється нам як небувала і неповторна подія – перемога життя над смертю. Тільки один Бог здатний таке вчинити. Однак у Божому промислі є так заплановано, що Христос перший воскрес, а з Ним до воскресіння покликана кожна людина, яка вірує в Христа: «Якщо Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, Хто воскресив Ісуса Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас» (Рим. 8, 11), – твердить св. Павло. Що ж властиво означає «воскреснути»? «У смерті, що є відділенням душі від тіла, людське тіло підлягає зіпсуттю, тимчасом як душа йде на зустріч із Богом, очікуючи з’єднання зі своїм прославленим тілом. Бог своєю всемогутністю остаточно поверне нетлінне життя нашим тілам, з’єднавши їх з нашими душами силою Воскресіння Ісуса. Христос воскрес у власному тілі: «Гляньте на Мої руки та на Мої ноги: це ж Я Сам» (Лк. 24,39); проте Він не повернувся до земного життя. Так само в Ньому всі воскреснуть у власному тілі, яке вони мають тепер, але це «тіло» стане подібним «до Його прославленого тіла», перетвориться у «тіло духовне» (Флп. 3,21; 1 Кор. 15,44) (Катехизм Католицької Церкви, 997,999).

Воскреслий Спаситель приносить радість, яка об’єднує небо та землю: «Небеса достойно нехай веселяться, земля ж нехай радіє, нехай святкує увесь видимий світ і невидимий, Христос бо воскрес – радість вічна!» (Пісня 1 Канону Пасхи). Радість світлого Христового Воскресіння перетворюється в особисту радість нашої зустрічі з Ним. Ісус хоче поєднатися з кожним із нас, бажає дарувати нам воскресіння – це Його Божа воля. Після свого Воскресіння Він об’являє себе апостолам, учням, жінкам-мироносицям. Вони Його реально бачили і споглядали Його рани. Але й сьогодні Воскреслий Господь бажає, щоб і ми підійшли до Нього і побачили Його Воскреслого. Він і нам себе хоче об’явити. Де ми сьогодні можемо побачити Христа? Найперше в тих, хто страждає, хто залишився без даху над головою, хто поранений і скалічений війною. То в них перебуває Христос, який кличе підійти до Нього і поглянути на рани. Воскреслий Христос, щоб подарувати нам воскресіння, кличе нас разом із Ним поєднатися в терпінні, разом із Ним прихилитися над стражданням. Він бажає, щоби ми проявили милосердя і щоб цього милосердя ми вчилися у Бога-Отця. Так, тільки милосердя є тим ключем, який відкриває нам двері до Воскреслого Христа і до участі з Ним у воскресінні до вічного життя. Як це важливо, щоб у цей Святий Рік Божого Милосердя кожен із нас міг відкрити для себе цінність діл милосердя щодо душі і щодо тіла. Через них ми маємо доступ до Воскреслого Христа і Його Воскресіння!

Ми віримо, що Христос, який перетерпів хрест і знущання, перемігши смерть, дарує й нам довгоочікуваний мир. Адже ми свідомі, що не можемо покладатися на людську силу і могутність, її недостатньо, щоб мир запанував на сході нашої країни. Тому ми сьогодні усердно просимо Воскреслого Христа: «Умиротвори наше життя, Господи, бо ти єдиний всесильний»!

Пасхальна радість наповнює кожне серце надією, яка коріниться у факті перемоги над смертю. Це найвища форма людського оптимізму. «Прийдіте, пиймо нове пиття, що не з каменя неплідного чудесно випливає, але з нетління джерела, яке виточив із гробу Христос; у Ньому ми утверджуємось» (Пісня 3 Канону Пасхи). Цього оптимізму потребує Україна на шляху змін, які вона обрала. Вони мають стати цим «новим питтям», що змінить якісно оточуючу нас дійсність, як Христос змінив владу смерті на владу воскресіння – життя вічного.

Дорогі брати і сестри! Натхнені прикладом Христа Воскреслого, нічого не руйнуючи, спробуймо змінити обличчя нашого суспільства. Як Воскреслий Господь усунув болі смерті, так і ми усуньмо з нашого суспільного життя усе, що руйнує його первинний закладений Богом образ та завдає болю нашим ближнім. Усуньмо гріх і його наслідки.

Вітаючи всіх Вас, мої возлюблені у Христі брати і сестри, зі святом Христового Воскресіння, я бажав би, щоб це вітання «Христос Воскрес!» прийшло до кожної домівки, до кожної сім’ї, до кожної стражденної душі і принесло полегшу, радість і надію. Щоб воно стало натхненням для кожного українця самовіддано працювати для змін, яких усі ми прагнемо.

Христос Воскрес! Воскресне Україна!

+Василій Семенюк
Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський
Адміністратор Кам’янець-Подільської єпархії

Джерело: http://www.buchacheparchy.org.ua/component/content/article/1-novyny/2273--velykodnje-poslannja-arhyjepyskopa-i-mytropolyta-ternopilsko-zborivskogo-vasylija-semenjuka.html

Сьогодні народився нам

 у місті Давидовім Спаситель,

 він же Христос Господь (Лк. 2, 11)

Всесвітліші та всечесні отці, преподобні брати і сестри монаших спільнот, брати семінаристи, дорогі мої брати і сестри нашої митрополичої спільноти! Вітаю усіх Вас нашим християнським різдвяним вітанням:

Христос рождається!

Дорогі в Христі! Разом з вбогими простими пастирями, на звістку ангела Божого, поспішаємо сьогодні до вифлиємських ясел де Діва зложила свого новонародженого Сина. «В яслах положила, сіном притрусила – Господнього Сина» — оспівує цю подію наша колядка. До цих ясел не йдуть а поспішають, бо людство очікувало занадто довго на  Його народження, отож сповнене радістю, що Божа обітниця здійснилася. Ми також розділяємо цю радість співаючи сьогодні: «До Вифлиєму спішім всі нині, Бога витаймо в бідній яскині». Ці ясла є перетворені у незвичайний вівтар, на який є покладений Пожертвуваний від початку – Первородний. Святий Августин виклав значення цих ясел нечуваною досі думкою : «Ясла – це місце де тварини знаходять свій корм. А тепер у яслах лежить Той, хто сам назвав себе істинним хлібом, що зійшов з Неба – істинною поживою, якої потребує людина».

Той хто народжується у Вифлиємі юдейському є знаком: «І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах». (Лк. 2, 12) Боже Дитя приходить як знак миру, щоб примирити творіння з його Творцем, щоб своєю покорою надолужити бунт цього творіння та привести його до втраченої колись гармонії з Сотворителем. Саме в цьому полягає обітниця яку Христос сповняє своїм народженням, та котру ангели оспівують гімном «Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.» (Лк. 2,14)

Таємниця Різдва і його драма стають вкотре реальністю не лише в бідній вифлеємьскій стаєнці, не лише в яслах наших сердець де народжується Дитятко Ісус, але водночас і в історії нашого народу. Завжди таємниця Різдва має своїх Іродів, які бажають смерті усього того, що є добрим і світлим, бажають збити з дороги правди тих, хто йдуть за світлом Вифлеємської зірки. Але водночас драма Різдва має завжди ангелів, які сповіщають Божу радісну звістку по цілому світі. Різдво має вбогих пастирів, які готові почути ангельський голос. Різдво має тих, що шукають правди і йдуть за нею до кінця, до вбогих вифлеємських ясел, де народжується наше Спасіння.

Наша Східна Церква звіщає сповнення обітниці приходу Месії у світ торжественним співом «З нами Бог розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог». Цей чудовий святвечір – наповнений співом наших сентиментальних коляд та взаємними побажаннями – пригадує нам, що Бог став людиною один раз, у Вифлеємі, але з того часу вже більше не перестав бути людиною. Боже народження дано нам на усі 365 днів року, не лише на один вечір, бо Бог є близько нас кожного дня, він є Емануїлом – Богом з нами.

У цей святвечір ми пригадуємо собі цю правду і є особливо на неї вразливими. Ділимося просфорою яка, як посмішка чи любов не може бути ніким затримана. Може бути лише прийнятою в дар та передана іншому. Ніхто не купує її виключно для себе щоби нею насититися. Просфора є хлібом який беремо щоби ним поділитися. Ділимося щоб зламати перешкоди створені людськими руками, а одночасно щоб показати любов готову до прощення, до прийняття іншої особи.

Сьогодні хотів би поділитися цією просфорою з кожним із вас. Нехай Різдво Христове завітає, до кожного дому радісною колядою і спільною молитвою за наш народ. Нехай  прийде в серце кожного хто далеко від рідної домівки, до усіх наших матерів, батьків, дідусів і бабусь, які далеко на чужині, до усіх синів і доньок нашого народу, аби Господь дозволив їм повернутись до своїх домівок, прийти до свого домашнього Вифлеєму, щоб відродити єдність своїх сімей.

Хочу поділитися цією просфорою з кожним українським воїном, який боронить свободу та мир нашої держави на східних кордонах України у протистоянні зі злом, щоб йому завжди сяяло світло Вифлеємської зорі, світлом пам’яті усіх героїв України. Особливо хочу поділитися нею з усіма нашими волонтерами; нехай радість Різдва наповнить їхні серця, які подібно різдвяних ангелів завжди мають, що сповістити та передати нашим воїнам. Хочу поділитися цією просфорою з усіма біженцями та переселенцями яких лихоліття війни позбавили власного дому. Нехай новонароджений Христос наповнить світлом їхнє життя. Найбільше хочу поділитися нею з дітьми, яких війна хоче позбавити дитинства та мирного неба. Нехай новонароджений Ісусик стане вашим найбільшим приятелем любі діти. Особливо хочу поділитися цією просфорою з батьками – матерями які у цей трагічний рік втратили найдорожче – власних дітей. Нехай Новонароджений підкріпить вас у вашій непоправній втраті та дасть новий сенс вашому життю.

Нехай радість Різдва запанує в наших серцях, щоб ми як царі, сміливо йшли за світлом зірки до Вифлеєму, де народжується правда і справедливість, самопожертва та любов, де народжується наше Спасіння, де народжується Христос якого ми прославляємо словами: « Ісусе милий ми небагаті золото-дари не можем дати, та дар цінніший несем від мира, це віра серця і любов щира».

Христос рождається! Славімо Його!

Благословення Господнє на Вас!

†Василій Семенюк,

архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський

© Web-студія "Св. Миколая"